Виникнення
теорії ймовірностей як науки відносять до середньовіччя і перших спроб
математичного аналізу азартних ігор. Спочатку її
основні поняття не мали строго математичного вигляду, до них можна було
ставитися як до емпіричних фактів, властивостей реальних подій, і сформулювалися
вони в наочних уявленнях. Найперші наукові праці в галузі теорії ймовірностей
належать до XVII століття. Досліджуючи прогнозування виграшу в азартних іграх, Блез
Паскаль і П'єр Ферма відкрили перші
ймовірнісні залежності, що виникають під час кидання гральних
кубиків.
Вважають, що вперше Паскаль взявся за
теорію ймовірностей під впливом питань, поставлених перед ним одним з
придворних французького двору Шевальє де Мере (1607-1648), що був азартним
гравцем, але гра для нього теж була приводом для досить глибоких роздумів. Де
Мере запропонував Паскалю два відомі питання, перше з яких він спробував
вирішити сам. Питання були такими:[5]
1. Скільки разів треба кинути два
гральних кубика, щоб випадків випадання відразу двох шісток було більше
половини від загальної кількості кидків?
2. Як справедливо розділити
поставлені двома гравцями гроші, якщо вони з якихось причин припинили гру
передчасно?
Ці задачі обговорювалися в
листуванні Б. Паскаля і П. Ферма (1601-1665) і послужили приводом для
запровадження поняття математичного сподівання, і спроб
формулювання основних теорем додавання й добутку ймовірностей. Під впливом
поставлених і розглянутих питань вирішенням тих же задач зайнявся Християн
Гюйгенс.
Справжню наукову основу теорії
ймовірностей заклав великий математик Якоб
Бернуллі (1654-1705). Його праця «Мистецтва припущень» стала першим ґрунтовним
трактатом з теорії ймовірностей. Вона містила загальну теорію перестановок і
поєднань. А сформульований Бернуллі закон великих чисел дав можливість встановити
зв'язок між імовірністю будь-якої випадкової події та частотою її появи, яка
спостерігається безпосередньо з досвіду.
Значний внесок в теорію
ймовірностей зробив українсько-російський математик, академік НАН України,
директор Інституту математики НАНУ, лауреат премії імені П. Чебишева Гнєденко Борис Володимирович. В Україні він
почав дослідження непараметричних методів статистики, закінчив роботу над
підручником «Курс теорії ймовірностей».
Врешті-решт теорія ймовірностей
набула чіткого математичного вигляду й остаточно стала сприйматися як один з
розділів математики.
Немає коментарів:
Дописати коментар